Загальні вимоги до будівель та споруд

 У будівельній практиці розрізняють поняття "будинок" і "споруда".

Спорудженням прийнято називати усе, що штучно зведено людиною для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.

Будинком називають наземне спорудження, що має внутрішній простір, призначений і пристосоване для того чи іншого виду людської діяльності (наприклад, житлові будинки, заводські корпуси, вокзали і т. д.).

Таким чином, ми бачимо, що поняття "спорудження" як би містить у собі і поняття "будинок".

У практичній діяльності прийнятої всі інші спорудження відносити до так званих інженерних. Іншими словами, спорудження призначені для виконання сугубо технічних задач (наприклад, міст, телевізійна щогла, тунель, станція метро, димар, резервуар і т. д.).

Внутрішній простір будинків розділяється на окремі приміщення (житлова кімната, кухня, аудиторія, службовий кабінет, цех і ін.). Приміщення, розташовані в одному рівні, утворять поверх. Поверхи розділяються перекриттями.

У будь-якому будинку можна умовно виділити три групи взаємно зв'язаних між собою чи частин елементів, що у той же час як би доповнюють і визначають один одного:

• об'ємно-планувальні елементи, тобто великі частини, на які можна розчленувати весь обсяг будинку (поверх, окреме приміщення, частина будинку між основними його стінами, що розчленовують, і ін.);
• конструктивні елементи, що визначають структуру будинку (фундаменти, стіни, перекриття, дах і ін.);
• будівельні вироби, тобто порівняно дрібні деталі, з яких складаються конструктивні елементи.

Форма будинку в плані, його розміри, а також розміри окремих приміщень, поверховість і інші характерні ознаки визначаються в ході проектування будинку з урахуванням його призначення.

Будь-який будинок повинний відповідати наступним основним вимогам:

• функціональної доцільності, тобто будинок повинний цілком відповідати тому процесу, для якого воно призначено (зручність проживання, праці, відпочинку і т д.);
• технічної доцільності, тобто будинок повинен надійно захищати людей від зовнішніх впливів (низьких чи високих температур, опадів, вітру), бути міцним і стійкої, тобто витримувати різні навантаження, і довговічним, зберігаючи нормальні експлуатаційні якості в часі;
• архітектурно-художньої виразності, тобто будинок повинний бути привабливим по своєму зовнішній (екстер'єрі) і внутрішньому (інтер'єру) виду, сприятливо впливати на психологічний стан і свідомість людей;
• економічної доцільності, що передбачає найбільш оптимальні для даного виду будинку витрати праці, засобів і часу на його зведення.

При цьому необхідно також поряд з одноразовими витратами на будівництво враховувати і витрати, зв'язані з експлуатацією будинку.

Безумовно, комплекс цих вимог не можна розглядати у відриві друг від друга. Звичайно при проектуванні будинку прийняті рішення є результатом погодженості з урахуванням усіх вимог, що забезпечують його наукову обґрунтованість.

Головним з перерахованих вимог є функціональна, чи технологічна, доцільність. Тому що будинок є матеріально-організованим середовищем для здійснення людьми найрізноманітніших процесів праці, побуту і відпочинку, то приміщення будинки повинні найбільше повно відповідати тим процесам, на які дане приміщення розраховане;  отже, основним у будинку чи його окремих приміщеннях є його функціональне призначення.

При цьому необхідно розрізняти головні і підсобні функції. Так, у будинку школи головною функцією є навчальні заняття, тому шкільний будинок в основному складається з навчальних приміщень (класні кімнати, лабораторії і т. п.). П

оряд з цим у будинку здійснюються і підсобні функції: харчування, суспільні заходи, керівництво і т. п. Для них передбачаються спеціальні приміщення: їдальні і буфети, актові зали й ін. При цьому перераховані функції для цих приміщень будуть головними. Їм же відповідають свої підсобні функції.

Усі приміщення в будинку, що відповідають головним і підсобним функціям, зв'язуються між собою комунікаційними приміщеннями, основне призначення яких забезпечувати руху людей (коридори, сходи, вестибюлі й ін.).

Якість середовища залежить від таких факторів, як:

• простір для діяльності людини, розміщення устаткування і руху людей;
• стан повітряного середовища (температура і вологість, повітрообмін у приміщенні);
• звуковий режим (забезпечення чутності і захист від шумів, що заважають,);
• світловий режим;
• видимість і зорове сприйняття;
• забезпечення зручностей пересування і безпечної евакуації людей.

Отже, для того щоб правильно запроектувати приміщення, створити в ньому оптимальне середовище для людини, необхідно врахувати усі вимоги, що визначають якість середовища. Ці вимоги для кожного виду будинків і його приміщень установлюються Будівельними нормами і правилами (СНіП) - основним державним документом, що регламентує проектування і будівництво будинків і споруджень у нашій країні.

Технічна доцільність будинку визначається рішенням його конструкцій, що повинне враховувати всі зовнішні впливи, сприймані будинком у цілому і його окремих елементах. Ці впливи підрозділяють на силові і несилові (вплив середовища).

До силового відносять навантаження від власної маси елементів будинку (постійні навантаження), маси устаткування, людей, снігу, навантаження від дії вітру (тимчасові) і особливі (сейсмічні навантаження, впливи в результаті аварії устаткування і т. п.).

До несилового відносять:

• температурні впливи (викликають зміна лінійних розмірів конструкцій),
• впливи атмосферної і ґрунтової вологи (викликають зміна властивостей матеріалів конструкцій),
• рух повітря (зміна мікроклімату в приміщенні),
• вплив променистої енергії сонця (викликає зміна фізико-технічних властивостей матеріалів конструкцій),
• вплив агресивних хімічних домішок, що містяться в повітрі (можуть привести до руйнування конструкцій),
• біологічні впливи (викликувані чи мікроорганізмами комахами, що приводять до руйнування конструкцій),
• вплив шуму від джерел усередині чи поза будинком, що порушують нормальний акустичний режим приміщення.

З урахуванням зазначених впливів будинок повинний задовольняти вимогам міцності, стійкості і довговічності.

Міцністю будинку називають здатність сприймати впливи без руйнування й істотних залишкових деформацій.

Стійкістю (твердістю) будинку називають здатність зберігати рівновагу при зовнішніх впливах.

Довговічність означає міцність, стійкість і схоронність як будинку в цілому, так і його елементів у часі.

Будівельні норми і правила поділяють будинку по довговічності на чотири ступені:

• І - термін служби більш 100 років;
• ІІ - від 50 до 100 років;
• ІІІ - від 20 до 50 років;
• ІV - від 5 до 20 років.

Важливою технічною вимогою до будинків є пожежна безпека, що означає суму заходів, що зменшують можливість виникнення пожежі і, отже, загоряння конструкцій будинку.

Застосовувані для будівництва матеріали і конструкції поділяють на неспалені, важкозгораємі і спаленні.

Конструкції будинку характеризуються також межею вогнестійкості, тобто опором впливу вогню (у годинник) до втрати чи міцності стійкості або до утворення наскрізних чи тріщин підвищення температури на поверхні конструкції з боку, протилежної дії вогню, до 140 С (у середньому).

По вогнестійкості будинку розділяють на п'ять ступенів у залежності від ступеня загоряння і межі вогнестійкості конструкцій. Найбільшу вогнестійкість мають будинку І ступеня, а найменшу - V ступеня. До будинків І, ІІ й ІІІ ступенів вогнестійкості відносять кам'яні будинки, до ІV - дерев'яні оштукатурені, до V - дерев'яні неоштукатурені будинки.

У будинках І й ІІ ступенів вогнестійкості стіни, опори, перекриття і перегородки неспалені. У будинках ІІІ ступеня вогнестійкості стіни й опори неспалені, а перекриття і перегородки важкозгораємі. Дерев'яні будинки ІV і V ступенів вогнестійкості по протипожежних вимогах повинні бути не більш двох поверхів.

Архітектурно-художні якості будинку визначаються критеріями краси. Будинок повинний бути зручним у функціональному і зробленим у технічному відношенні. При цьому естетичні якості чи будинку комплексу будинків можуть бути підняті до рівня архітектурно-художніх образів, тобто рівня мистецтва, що відбиває засобами архітектури визначену ідею, що активно впливає на свідомість людей. Для досягнення необхідних архітектурно-художніх якостей використовують композицію, масштабність і ін.

При рішенні економічних вимог повинні бути обґрунтовані прийняті розміри і форма приміщень з урахуванням дійсних потреб населення, оскільки в умовах соціалістичного суспільства виробництво і розподіл здійснюються в інтересах усього народу. Так, у міру рішення житлової проблеми в нашій країні підвищується норма житлової площі на людину, квартири робляться більш зручними по плануванню, мають велику підсобну площу, убудоване устаткування.

Економічна доцільність у рішенні технічних задач припускає забезпечення міцності і стійкості будинку, його довговічності. При цьому необхідно, щоб вартість 1 м2 чи площі 1 м3 обсягу будинку не перевищувала встановленої межі.

Зниження вартості будинки може бути досягнуто:

• раціональним плануванням і недопущенням надмірностей при встановленні площ і обсягів приміщень, а також внутрішній і зовнішній обробці;
• вибором найбільш оптимальних конструкцій з урахуванням виду будинків і умов його експлуатації;
• застосуванням сучасних методів і прийомів виробництва будівельних робіт з урахуванням досягнень будівельної науки і техніки.

Для вибору економічно доцільних рішень СНіПом установлений розподіл будинків по капітальності на чотири класи в залежності від їхнього призначення і значимості. Наприклад, будинок може бути віднесено до першого класу, якщо він має і ступінь вогнестійкості і довговічності, виконаний з першосортних матеріалів, конструкції мають достатній запас міцності, якщо приміщення в ньому мають усі види благоустрою, що відповідають його призначенню, підвищене якість обробки.

Будинки в залежності від призначення прийнято підрозділяти на цивільні, промислові і сільськогосподарські.