Підключення світильників до мережі та їх випробування

  Види світильників для безпечного підключення

Існує велика різноманітність видів освітлювальних пристроїв. Коротко охарактеризувати їх стоїть так:

• стельові. Можуть бути вбудованими в стелю, а можуть служити в якості звичайного навісного світильника;
• настінні (бра). Кріпляться до стіни, мають в комплекті всі необхідні деталі. Відрізняються зручністю, практичністю і мобільністю. Мобільність полягає в тому, що бра можна просто вимкнути з розетки і перенести в іншу кімнату;
• підлогові. Аналогічно стельовим, але вбудувати їх куди складніше. Частіше використовується в торгових центрах, елітних офісах і будинках, де ще на етапі проведення капітального ремонту подібна система була передбачена.

Підлогове освітлення відрізняється тим, що на відміну від більшості інших типів, ці лампи не можуть використовуватися в якості основного джерела світла, а тільки у вигляді допоміжного.

Підключення світильників залежить від наступних параметрів люстри:

• кількість лампочок (при 4 лампочках їх, як правило поділяють на групи і забезпечують кожну групу окремим вимикачем);
• видом патронів;
• типом цоколя;
• потужність світильника важлива для його підключення.

Вибір місця для підключення світильників

Проводка для підключення світильника має 3-х або 4-х жильний кабель. Якщо ви підключаєте світильник, розділивши його на групи, то 2 жили будуть вести до вимикача, тертья – на нейтраль, і четверта жила заземлення.

На схемі нейтраль позначена буквою N – вона є загальною для всіх лампочок (1) та її підключення проводиться через клемник (2) до всіх нульовим контактам патронів.

Контакти фаз кожної групи патронів треба з’єднувати з внутрішньої електропроводкою 2-ма проводами. Кожен з цих проводів проходить через клемник і веде до своєї клавіші вимикача (3). Потім веде на фазу L.

Для того, щоб зробити плавне регулювання яскравості, то при підключенні світильника слід встановити диммер замість установки вимикача.

Для заміни та підключення світильника необхідно жовто-зелений провід (це заземлення) завести під клему (напис «земля»). Якщо ж клема не має позначень, то підключіть провід у 3-е гніздо.

Коричневий провід (фазний) підключіть до клеми L , а синій провід до клеми N (нуль).

Як підключити світильник-бра

Якщо стіна чиста і на ній немає виходу для підключення, потрібно створити такий вихід, відшукавши точку «зіткнення».

Роботи слід проводити тільки при повністю знеструмлений електроживленні. Далі досить підключити відповідний провід до вже наявної проводці і прикріпити до стіни бра.

Для підключення до електромережі електросвітильників слід застосовувати гнучкий провід з мідними жилами від 0,75 до 1,5 мм2 з пластмасовою або гумовою ізоляцією в полівінілхлоридній або гумовій оболонці. Провід в місцях введення у світильник має бути захищений від витирання та перегинів.

Провід світильників не повинен торкатися вогких, гарячих та масних поверхонь.

Якщо під час роботи виявиться несправність електролампи, проводу або трансформатора, то їх необхідно замінити справними, спочатку відімкнувши від електромережі.

Ремонт світильників повинні виконувати електротехнічні працівники у майстерні.

Переносні світильники слід зберігати у сухому приміщенні. Під час видавання світильників відповідальні особи, які видають та приймають їх, зобов’язані переконатись у справності ламп, патронів, штепсельних вилок, проводів і т.ін.

У світильників, що експлуатуються, слід періодично, не рідше 1 разу на 6 місяців, проводити вимірювання опору ізоляції мегомметром на напругу 1000 В; в цьому разі опір ізоляції має бути не меншим ніж 0,5 МОм.

Переносні ручні електричні світильники (далі за текстом - «світильники») повинні мати рефлектор, захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою. Сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами або хомутами. Патрон повинен бути вбудований в корпус світильника так, щоб струмовідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для дотику. Вилки напругою 12 і 42 В не повинні па­сувати до розеток 127 і 220 В штепсельні розетки напругою 12 і 42 В повинні візуа­льно різнитися від розеток 127 і 220 В.

 Для живлення світильників в особливо небезпечних приміщеннях і у примі­щеннях з підвищеною небезпекою слід застосовувати напругу не вище 12 і 42 В відповідно.

 Для підключення до електромережі електросвітильників слід застосовувати гнуч­кий провід з пластмасовою або умовою ізоляцієїо в полівінілхлоридній або гумовій оболонці. Провід в місцях введення у світильник має бути захищений від витирання та перегинів. Переносні світильники слід зберігати у сухому приміщенні.

Під час видавання світильників відповідальні особи, які видають та приймають їх, зобов'язані переконатись у справності ламп, патронів, штепсельних вилок, проводів і т.ін.

Якщо під час роботи виявиться несправність електролампи, проводу або транс­форматора, то їх необхідно замінити справними, спочатку відімкнувши від електро­мережі. Ремонт світильників повинні виконувати електротехнічні працівники у майс­терні. У світильників, що експлуатуються, слід періодично, не рідше 1 разу на 6 міся­ців, проводити вимірювання опоруізоляції мегомметром на напругу 1000 В; в цьому рази опір ізоляції має бути не меншим ніж 0,5 МОм.